На першому телеканалі німецького телебачення ARD 1 листопада вийшов фільм про улюбленого генерала Адольфа Гітлера - Ервіна Роммеля. Телеканал виділив для фільму вечірній прайм-тайм, скасував на цей час рекламу і паралельно запустив пряму трансляцію в інтернеті, де можна було обговорити картину з істориками та іншими глядачами. Після фільму вийшов півгодинний документальний сюжет про Роммеля. Хештег # rommel став найпопулярнішим у німецькомовному Твіттері в день прем'єри. Блогери пояснювали: "Не лякайтеся, дорогі європейці. Це всього лише кіно". А на наступний ранок у Твіттері поширювали перероблений під Гітлера логотип соцмережі.
Особистість Роммеля творців фільму зацікавила не випадково. Навколо його фігури стараннями нацистської пропаганди склалося безліч міфів - його перетворили в зразково-показового генерала вермахту. Однак закінчилася його кар'єра сумно: Роммеля запідозрили у змові проти Гітлера і змусили покінчити з собою. Продюсер Ніко Хофманн (Nico Hofmann) і режисер Нікі Штайн (Niki Stein) вирішили представити генерала як трагічного героя, за що журнал Spiegel назвав свою статтю про фільм "Гітлерівський Гамлет". <br><br> Ервін Роммель заробив собі ім'я ще під час вторгнення у Францію, коли керував танковою дивізією вермахту. Вона носила назву "дивізія-привид", тому що противник не міг вистежити, де німецькі танки з'являться в наступний момент. За час французької кампанії його дивізія взяла близько 100 тисяч військовополонених, втративши при цьому трохи більше 2,5 тисячі солдатів. У листах до дружини цю операцію він називав "розважальної прогулянкою по Франції". <br><br> Найбільшу популярність Роммель принесла наступна кампанія вермахту - у Північній Африці, після якої генерала стали називати "Лисом пустелі" за хитрі тактичні ходи. Саме тоді Роммель отримав звання фельдмаршала, ставши наймолодшим німецьким військовим, носившим це звання. Йому було 50 років. <br><br> У фільм потрапила одна з найвідоміших тактичних хитрощів: не маючи протитанкових гармат, Роммель наказав закопати в землю зенітні, залишивши над поверхнею тільки кілька десятків сантиметрів стовбура. Гармати накрили тентом під колір піску, щоб неможливо було визначити вогневі позиції в бінокль. Щоб обдурити британців, Роммель відправив в атаку легкі танки, і бронетехніка супротивника вплуталася в бій, розраховуючи на швидку перемогу. Коли ж британські танки наблизилися до німецьких позицій, по них був відкритий вогонь з захованих зенітних знарядь. <br><br> Після африканської кампанії Роммеля відправили командувати групою армій "В" в північній Франції. У липні 1944 року він був поранений і доставлений в госпіталь. Одночасно з цим розкрилося, що він мав відношення до змови проти Гітлера, який закінчився невдалим замахом 20 липня. Яку саме роль відігравав у змові Роммель, достовірно невідомо досі. Генералу був запропонований вибір між самогубством або народним трибуналом. Останній мав би наслідки не тільки для нього самого, але і для його родини, і в підсумку Роммель прийняв ціанистий калій, а Гітлер організував для нього пишні похорони з військовими почестями. <br><br> Забракували Родині Роммеля проект не сподобався ще на стадії написання сценарію. Син і внучка генерала заявили, що насправді він зіграв набагато більш значущу роль у русі Опору, ніж показано у фільмі. У своєму єдиному коментарі, який ЗМІ вдалося отримати від сім'ї, внучка Катерина Роммель сказала: "Про Ервіна Роммеля знято багато фільмів, хороших і поганих. Ось виходить ще один". Повноцінне інтерв'ю на цю тему родичі давати відмовилися. Відомо також, що дослідник біографії Роммеля Корнелія Хехт відмовилася брати участь у проекті, оскільки, за її словами, сценарій написаний по книзі британського історика Девіда Ірвінга, який дискредитував себе запереченням Голокосту. <br><br> У свій час над образом молодого генерала в Німеччині чимало потрудився Йозеф Геббельс, який зробив з нього непереможного "народного маршала". Але у післявоєнних істориків репутація Роммеля була не настільки однозначною. З одного боку, немає доказів безпосередньої участі Роммеля в геноциді євреїв. У 1943 році він навіть заявив Гітлеру, що хоче призначити гауляйтером єврея, щоб покращити імідж Німеччини за кордоном, на що Гітлер відповів: "Мій дорогий Роммель, ви так і не зрозуміли, чого я хочу". Син Роммеля Манфред стверджує, що його батько завжди негативно ставився до винищення євреїв, але заслуги Гітлера були для нього більш значущими і він закривав очі на масові страти. З іншого боку, в Африці Роммель по суті готував майданчик для продовження Голокосту: Гітлер планував перенести практику знищення євреїв на Близький Схід. Багато істориків стверджують, що Роммель був звичайним кар'єристом і схилявся перед Гітлером за те, що завдяки йому зміг так значно висунутися.
Нинішній фільм "Роммель" ("Rommel"; по посиланню його можна подивитися щоденно з 23:00 до 09:00 за московським часом) викликав широку дискусію, оскільки знімальна група навмисно постаралася відійти від однобокого зображення Гітлера і його найближчих соратників як нелюдських лиходіїв. Образ Ервіна Роммеля зазнав особливо серйозну трансформацію. Герой Третього рейху зображений слабким, нерішучим персонажем, який хоче залишитися вірним фюреру, але при цьому сумнівається в доцільності тотального знищення євреїв і ще більше - в тому, що цю війну можна виграти. <br><br> Режисерові Ніки Штайн німецькі журналісти раз за разом задавали очікуваний питання: чи можна знімати художнє кіно, засноване на біографіях нацистів? Режисер на це відповідав, що знімав історію середньостатистичного німця, який жив при нацистської диктатури і занадто довго відмовлявся помічати те, що відбувається навколо. При цьому, на думку Штайна, не кожен герой Третього рейху годиться в кіноперсонажів переднього плану: "Гіммлер цього не варто, а Роммель - так". За його словами, прийшов час, коли в Німеччині можна знімати фільми про нацистів з об'єктивної точки зору, щоб спробувати зрозуміти людей, які жили і діяли поряд з Гітлером. <br><br> Реакція на фільм в німецьких соціальних мережах, де тема стала найпопулярнішою в день прем'єри, виявилася аж ніяк не захопленої. Багато хто сприйняв роботу Штайна як костюмований спектакль з вихолощеними героями в ідеально сидить уніформі і завжди сонячною погодою. Глядачі оцінили задум, ідею і масштаб проекту, але підсумковий варіант багатьом здався фальшивим: вони уявляли собі цю війну з іншого боку. Деякі так і не зрозуміли, що хотіли сказати своїм фільмом творці - що серед нацистів теж були хороші люди? Інші вважали, що цим фільмом нацистському генералу Роммель фактично відлили фундамент для посмертного пам'ятника.
Примітно, що найменш переконливим персонажем фільму "Роммель" глядачі визнали Гітлера. Творці навмисно постаралися відійти від шаблонного зображення істерично репетує фюрера, і в підсумку він взагалі загубився на тлі своїх генералів. Німецькі блогери стверджували, що це найгірший Гітлер, зіграний за останні роки. <br><br> Така реакція повинна мати важливе значення для для режисера і продюсера. Нещодавно вони заявили, що збираються зняти телесеріал про Гітлера. Нікі Штайн і Ніко Хофман хочуть зобразити біографію фюрера, починаючи з його служби в Першу світову війну і закінчуючи смертю в 1945 році. Творці майбутнього серіалу заявили, що хочуть простежити процес становлення Гітлера, зрозуміти, що привело його до створення Третього рейху, ідеї геноциду, початок Другої світової. В основу буде покладена біографічна книга "Перша війна Гітлера", написана британським істориком Томасом Уебер (Thomas Weber). Сам він закликає не позбавляти нацистського вождя властивих йому талантів і слабкостей, вад і харизми, інакше не можна буде зрозуміти феномен цієї особистості і ефект, вироблений Гітлером на багатьох сучасників.
Сучасний німецький кінематограф намагається поглянути на історію Третього рейху по-новому: без кадрів виснажених в'язнів концтаборів, бризжущего слиною з трибуни істеричного Гітлера і факельних маршів у вигляді свастики. Стало дозволено навіть жартувати - як в недавно вийшов в прокат фільмі "Залізне небо" про групу нацистів, що заснували колонію на Місяці та в 2018 році вирішили влаштувати бліцкриг, щоб завоювати Землю.
При цьому не можна сказати, що німці перестали серйозно ставитися до цієї теми і більше не знімають покаянні фільми. Яскравим прикладом тому служить нещодавня документальна робота "Моя сім'я, нацисти і я" про життя дітей і онуків нацистської верхівки: коменданта Освенціма Рудольфа Хесса, Германа Герінга, Генріха Гіммлера. Фільм був знятий ізраїльським кінодокументаліст Ханох Зеєв у співпраці з німецькими телевізійниками. <br><br> Новий підхід таких кінематографістів, як Штайн і Хофман, зовсім не означає, що німці скоро почнуть хвалити нацистів. Будь-який хоч трохи добре слово на адресу Гітлера і його оточення сприймається в Німеччині дуже гостро. За таке можна позбутися роботи на телебаченні, як це сталося з колись популярної ведучої Евою Херман, яка схвально відгукнулася про сімейну політику Гітлера.Сравненіе успіхів Піратської партії з злетом НСДАП у 1930-х роках коштувало молодому перспективному політику Мартіну Деліусу місця голови фракції "піратів" в берлінському парламенті, а також членства в керівництві партії. На прикладі обструкції, яку зовсім нещодавно піддали лауреата нобелівської премії з літератури Гюнтера Грасса за його вірш, що засуджувало політику Ізраїлю по відношенню до палестинців, світові ще раз було продемонстровано, що критика на адресу євреїв з боку німця, до того ж в юності служив в СС (Waffen-SS), поки неприпустима.
| 
